Цікава легенда існує в народі про відому всім шипшину. По одній із них, бідна дівчина полюбила хороброго юнака, що жив у їхньому селі. Бачачи це, багатий панич, який безуспішно домагався її руки, насильно викрав дівчину з рідної оселі. Не в силах перенести розлуку з коханим, дівчина, втікаючи від нелюба через яри та чагарі, придорожніми ровами кинулася до лісу. Та панич, на баскому коні, хутко наздоганяв її. Вибігши на узлісся, дівчина проткнула своє серце гострим ятаганом. На місці її загибелі виріс кущ з витончено прекрасними запашними рожевими квітами.
Бурхливе зростання промисловості у кінці XIX століття призвело до того, що в Україні виникає необхідність створення розгалуженої транспортної інфраструктури. Гужовий транспорт (підводи) уже не здатні були перевозити велику кількість вантажів, тому таку місію на себе взяла залізниця. В одному із чотирьох промислових районів України, які мали загальноімперське значення, а саме у «Південно-Західному цукровому», до якого належала Київська губернія, прокладка залізничних трас підвищила вантажообіг сільськогосподарської продукції, зокрема, зернових культур та цукрових буряків.
Олів’є – страва радянська, пахне ностальгією і Новорічними святами. У цьому році по всіх телеканалах цей кулінарний шедевр зробили культовою стравою. Та чим більше культу, тим менше людей приклоняються йому. Міняються не лише вподобання щодо новорічного меню, а й способи і можливості святкування зимового свята.
З кожним роком дорослості стає зрозуміло, що невідомий, незвіданий, таємничий момент Новорічного дійства залежить не від салату, мандарин, чи кількості випитого, а від особистісного бажання, фантазії, внутрішнього стану тих, хто буде святкувати.
... Читати далі »
Створена на хвилі палкого кохання, «Софіївка» і сьогодні підкорює серця своєю гармонійною вишуканістю. І видається, що обличчя графа Потоцького, незбагненним чином викарбуване природою на одній зі скель, пиль
... Читати далі »
У сиву давнину чорною хмарою татари набігали на землі придніпровські. Одного разу зібрав хоробрий князь своє військо і вирушив у похід. Спинився табором у густому лісі над Тясмином. Почав думати-гадати, як би зайти до татарина з тилу, через болота непрохідні. Раптом з'явилася у таборі дівчина та й каже: - Знаю я одну стежину потаємну. Можу нею провести твою дружину через ліси та болота. Князеве військо зайшло з тилу. Зчинився бій, багато татарви порубали у січі кривавій, та тільки дівчини не вберегли... Влучив ординець стрілою ворожою їй у груди. Поховали воїни незнайомку в лісі над Тясмином. Імені її не знали, а за сміливість назвали Смілою. А коли п
... Читати далі »
Про Дубову я вирішила писати ще два роки тому, після відвідин Черкаського архіву. Хоч там і директорша, в ролі «вершителя судеб» заборонила користуватися фотоапаратом, не дозволила ксерокс, я скільки змогла ручним способом накатала архівної інформації вручну.
Жаль, не встигла багато чого переписати. Але дух пошуковця відчула, а ще коли в руках потримала автентичний рукописний нарис 1967р., підготовлений для тому: «Черкаська обл. Історії міст
... Читати далі »
Дуже добре, що Черкаська область має, уже два, принаймні відомих, спортивно-оздоровчих курорти: гірськолижний (у с. Водяниках Звенигородського р-ну) та скелелазний у селищі Буки. Саме останній приваблює не лише альпіністів своєю дикою неосвоєністю, а й байдарників та любителів нетрадиційної медицини (лікування гарячим камінням).
Буцький каньйон відкрила для мене моя одногрупниця по університету. В ... Читати далі »
Старовинні знаряддя праці та предмети вжитку відображають життя, менталітет, традиції та звички тих, хто ними користувався. Вони зовсім не зрозумілі та незвичні для нас теперішніх. Вивчати побут нас тодішніх – невдячна справа. Незручне і неприємне швидко забувається. Рідко коли у яких джерелах зустрінуться відомості про засоби гігієни та побуту найчисленнішої частки українського населення – селян-хліборобів.
Отож, про одяг, засоби гігієни, хатню роботу та про прання білизни… Ульріх фон Вердум, мандрівник із Фрісландії, (провінція на півночі Нідерландів) подорожуючи Україною у 18 ст. наводить нас
... Читати далі »
Усе почалося з Кристинополя, (зараз Червоноград, місто обласного підпорядкування у Львівській області) родовому гнізді Потоцьких Тульчинської (гетьманської) лінії герба срібної Пиляви.
Тут, у 1752 році народився майбутній граф, військовий і політичний діяч Речі Посполитої – Станіслав Щенсний Потоцький. Батько – Францішек Селезій Потоцький та мати (троюрідна племінниця) Анна Ельжбета Потоцька суворо, а іноді навіть деспотично виховували своїх п’ятьох дітей.
Про єдиного сина і спадкоємця великих статків судити дуже важко, адже у польськомовній літературі зустрічається досить різка критична оцінка Станіслава. Щенсний «був розумово надзвичайно обмеженим індивідом, який за рівнем свого інтелектуаль
... Читати далі »
