Дуже добре, що Черкаська область має, уже два, принаймні відомих, спортивно-оздоровчих курорти: гірськолижний (у с. Водяниках Звенигородського р-ну) та скелелазний у селищі Буки. Саме останній приваблює не лише альпіністів своєю дикою неосвоєністю, а й байдарників та любителів нетрадиційної медицини (лікування гарячим камінням).
Буцький каньйон відкрила для мене моя одногрупниця по університету. В Буках вона народилася і виросла, тут вічним сном спочили її рідні. Ще студенткою ми з подружками їздили до неї сапати картоплю. Та запам’яталася не картопля, а смажене сало на вогнищі і Вир! Вир – тому, що вирує, буркотить і зносить, справжнісінький природній гідромасаж!
Кожного тижня, уже будучи дорослою і самостійною, я, проїжджаючи повз Буцький каньйон, ніколи не зупинялася тут, а принади водної стихії спостерігала крізь призму квапливої буденності. Наздогнати і зупинити миттєвість вдалося лише сьогодні. Результат презентую.
З улову одна щучка 0,5кг і пару маленьких, невідомих мені риб
Буцький каньйон – найбільший та найглибший природний скелястий каньйон Черкаської області, який з 1975 року має статус пам’ятки природи місцевого значення. На початку XIX ст. Тікич загатили кам’яною греблею та спорудили великого водяного млина.
Залишки старого мосту
Масова електрифікація не оминула селище Буки і у 1929 р. на честь 12 роковин Великого Жовтня була введена в дію перша в Україні сільська гідроелектростанція потужністю 560 кВт.
Руїни водяного млина
Дешева електроенергія та партійна установка не залишили шансів традиційному млинарству, і як наслідок, від водяного млина дотепер збереглася напівзруйнована будівля.
Всередині млина ростуть дерева!
Біля неї навіть можна знайти великі кам’яні жорна.
Буцька електростанція, окрім самих Буків, обслуговувала сусідні села Антонівку, Маньківку, Кислин та Нову Греблю.
Оберти турбін регулювалися автоматично, а вода з Гірського Тікича подавалася по системі шлюзів.
Під час фашистської окупації гітлерівці підірвали приміщення станції, однак, у 1945 році вона була відбудована й знову давала електроенергію.
У 1991 році була закрита нерентабельна ГЕС, від якої до нашого часу збереглися гідротехнічні споруди та Ленін.
