У сиву давнину чорною хмарою татари набігали на землі придніпровські. Одного разу зібрав хоробрий князь своє військо і вирушив у похід. Спинився табором у густому лісі над Тясмином. Почав думати-гадати, як би зайти до татарина з тилу, через болота непрохідні. Раптом з'явилася у таборі дівчина та й каже: - Знаю я одну стежину потаємну. Можу нею провести твою дружину через ліси та болота. Князеве військо зайшло з тилу. Зчинився бій, багато татарви порубали у січі кривавій, та тільки дівчини не вберегли... Влучив ординець стрілою ворожою їй у груди. Поховали воїни незнайомку в лісі над Тясмином. Імені її не знали, а за сміливість назвали Смілою. А коли пізніше на цьому місці, де князь із татарами бився, виросло місто, то й воно стало називатися в пам'ять про хоробру дівчину Смілою.
