Степашки – це не герой дитячої передачі, це село у Вінницькій області Гайсинському районі.
Відстань від Гайсина до Степашок незначна, дорога між селами асфальтована, а от у самих попутних селах – бруківка. Сильно не розженешся.
Степашки зустріло нас ще свіжою монументальною спорудою. Новенький постамент, рівно покладена плитка, і навіть ніхто ще не намагався узяти собі на пам'ять бойову сокиру з довгим держаком і викривленим на зразок півмісяця лезом. Бердиш, так зветься ця козацька зброя.
Степашки знамениті своїми базами відпочинку на березі водосховища Ладижинської теплоелектростанції на річці Південний Буг.
Бази відпочинку розташовані у сосновому лісі. Тут можна винайняти будиночок за 150грн. (з холодильником, посудом, газовою плиткою), або ж жити в палатці зовсім безкоштовно.
Початок літа – гарна пора для відпочинку. Трава ще не вигоріла, зелень молода, свіжа і соковита, а вода у річці прозора і чиста.
Ми їхали без будь-яких домовленостей і орієнтирів. Просто навмання, по лісовій дорозі. Зазвичай, коли обираєш місце для проживання треба побачити усі варіанти. Ми варіантів не шукали, і відразу залишитися на базі «Шанс». Назва привабила. А може, гостинність директора бази, дяді Слави? Цими вихідними у «Шансі» ми були першими, але не останніми відвідувачами.
Місцевий пес Фунтік відразу почав проявляти до нас дружні знаки уваги. Знає, собака, що шашлики увечері будемо смажити!
У роки продвинутого комунізму тут була база відпочинку Уманського молокозаводу. З того часу змінилося багато власників, та й не власників по-суті, а орендаторів, які платять державі податок за оренду землі.
Для любителів футболу і волейболу збереглися спортивні майданчики, а для діток гойдалки та різні качелі.
База «Шанс» має найбільшу земельну площу у порівнянні з сусідніми. Раніше тут було близько 30 будиночків, зараз лишилося з десяток.
Фунтік знайшов пташку у рибацькій сітці. Заплуталась, бідолаха. Що за пташка? Може зозуля?
Лети, пташко, у своє небо!
А ввечері був шашличок з хорошим грузинським вином, з вогнищем аж до ранку і з усілякими піснями.
Відстань від Гайсина до Степашок незначна, дорога між селами асфальтована, а от у самих попутних селах – бруківка. Сильно не розженешся.
Степашки зустріло нас ще свіжою монументальною спорудою. Новенький постамент, рівно покладена плитка, і навіть ніхто ще не намагався узяти собі на пам'ять бойову сокиру з довгим держаком і викривленим на зразок півмісяця лезом. Бердиш, так зветься ця козацька зброя.
Степашки знамениті своїми базами відпочинку на березі водосховища Ладижинської теплоелектростанції на річці Південний Буг.
Бази відпочинку розташовані у сосновому лісі. Тут можна винайняти будиночок за 150грн. (з холодильником, посудом, газовою плиткою), або ж жити в палатці зовсім безкоштовно.
Початок літа – гарна пора для відпочинку. Трава ще не вигоріла, зелень молода, свіжа і соковита, а вода у річці прозора і чиста.
Ми їхали без будь-яких домовленостей і орієнтирів. Просто навмання, по лісовій дорозі. Зазвичай, коли обираєш місце для проживання треба побачити усі варіанти. Ми варіантів не шукали, і відразу залишитися на базі «Шанс». Назва привабила. А може, гостинність директора бази, дяді Слави? Цими вихідними у «Шансі» ми були першими, але не останніми відвідувачами.
Місцевий пес Фунтік відразу почав проявляти до нас дружні знаки уваги. Знає, собака, що шашлики увечері будемо смажити!
У роки продвинутого комунізму тут була база відпочинку Уманського молокозаводу. З того часу змінилося багато власників, та й не власників по-суті, а орендаторів, які платять державі податок за оренду землі.
Для любителів футболу і волейболу збереглися спортивні майданчики, а для діток гойдалки та різні качелі.
База «Шанс» має найбільшу земельну площу у порівнянні з сусідніми. Раніше тут було близько 30 будиночків, зараз лишилося з десяток.
Фунтік знайшов пташку у рибацькій сітці. Заплуталась, бідолаха. Що за пташка? Може зозуля?
Лети, пташко, у своє небо!
А ввечері був шашличок з хорошим грузинським вином, з вогнищем аж до ранку і з усілякими піснями.