Мабуть найпершою церквою, яку спорудили у Стеблеві, селищі міського типу Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, слід вважати невелику православну церкву ХVІІст., яку звів на свої кошти козацький старшина Тетеря. Розташовувалася вона у оборонній фортеці на острові Замок. Була зруйнована загонами Стефана Чернецького, який нещадно придушив селянсько-козацьке повстання, спалив місто, бранців віддав у ясир.
У дореволюційних джерелах згадується про ще одну церкву, яку збудували біля старої у 1731р. Але у 1794р. вона згоріла і не була відбудована.
Стеблівська Свято-Преображенська церква
Стеблівська Свято-Преображенська церква була зведена у 1852 році (на місці старої дубової 1719 року) на горі Спаса. Біля неї стояла хата, де проживала сім’я Левицьких (родина І.Н.Левицького). У 1872 році помер батько письменника. Його, поряд з дідом, поховали на церковному кладовищі (могили збереглися). Парафією керував середній син, брат І.Н.Левицького, – Амвросій, який у 1900р. виїхав в хутір Рожачин, що на Вінниччині. Зараз церква знаходиться у стані будівництва, оскільки у 1923 році, за Радянського часу, «войовничі безбожники» храм просто-напросто спалили. Будівництво ведеться на тому ж самому місці, де й раніше стояла церква. Під час будівельних робіт у фундаменті загиблого храму виявили жерстяну капсулу з трьома списаними аркушами паперу всередині.
Семен Степанович Левицький (батько І.С.Левицького) записав, що церкву зведено на виконання повеління царя Миколи, з благословення митрополита Київського і Галицького Філарета та з дозволу поміщика Зенона Головінського. Дата – 10 вересня 1850 р. Є підписи всіх тих, хто заклав капсулу: священик Семен Левицький, церковний староста Андрій Кайдаш, священик із села Кошмак, управитель маєтку відставний поручик з Волині Володимир Трясець. Нині капсула зберігається у музеї.
Злий пес – читати уважно!
У неділю будівельники не працюють, тож ми, ігноруючи табличку на воротах, виявили намір оглянути могили батька і діда письменника. З правого боку, зі сторони будівельного вагончика, на нас «дружньо» глянув добрими очима злий пес. Він навіть не гавкав. Ми одразу зрозуміли, хто тут хазяїн і поспішили закрити за собою ворота з іншого боку.
Незавершене будівництво Свято-Преображенського храму
У Стеблеві діє поки що одна православна церква, яка знаходиться на території Спасо-Преображенського жіночого монастиря.
Спасо-Преображенський жіночий монастир Московського патріархату
Гарний храм, скрізь чисто і прибрано. Як нам пояснили місцеві жителі, помолитися, пожити, набратися духовних сил сюди приїжджають як чоловіки, так і жінки. Так як монастир невеликий, і не може вмістити на ночівлю усіх бажаючих, гості винаймають житло поруч.
Новий Спасо-Преображенський храм
Нам дуже сподобались ошатні будиночки для послушниць і дорогі машини священнослужителів.
Келії
Не знаю, як для кого, але мені подобаються монастирі у віддалених місцях, подалі від мирського шуму, наприклад, такий як Свято-Миколаївський Лебединський монастир. Стеблівський монастир розташувався поміж сільських садиб на виїзді з села, в сторону Корсуня.
Уже на виїзді із Стеблева (в сторону Корсуня), з лівої сторони можна побачити ще одну церкву. Через шпаринку заглянули всередину. Убогі ряднини на підлозі, облуплені стіни. Певно, богослужіння тут більше не відбуваються.
Таке враження, що приміщення забудовували не для церкви, а під якісь господарські потреби.
Втім, кладовище поблизу тут таки старе. Подекуди, навіть хрестів не залишилось, все заросло чагарниками та бузком.
Прикро, що зміцнює православну віру жителів українського, козацького Стеблева Московський патріархат. Діючий Спасо-Преображенський жіночий монастир та незавершена Свято-Преображенська церква підпорядковується Московському патріархату.
Костел та єврейські молитовні будинки, які теж колись були у селищі не відновлюються. Мабуть, у цьому немає потреби. У Стеблеві навіть місцини де вони стояли не знайдеш. Проте, подих сучасності не оминув ці краї. Тут діє модерна, не властива для нашої ментальності протестанська церква християн-адвентистів сьомого дня. Та будівлі цієї церкви ми не шукали.
|
