Олександр Антонович Захаренко народився 2 лютого 1937 р. в м. Кам'янка Кам'янського району Черкаської області в сім'ї службовця. По закінченні фізико-математичного факультету Черкаського педагогічного інституту (1959) працював за призначенням у с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Відтоді його доля до кінця життя була пов'язана з цим невеличким «неперспективним» селом, яке мало статус бригади колгоспу «Маяк». Тут, у Сахнівській восьмирічній школі Олександр Антонович працював учителем математики і фізики до 1966 р. Молодий педагог активно шукав шляхи удосконалення навчального процесу, замислювався над новими підходами до організації виховного процесу в школі. У 1966 р. О. А. Захаренко призначається директором Сахнівської середньої школи і працює на цій посаді 35 років. Він виріс від звичайного директора школи до відомого не лише в Україні, а й за її межами новатора, першопроходця, знаного педагогічного мислителя, творця авторської школи, який збагатив теорію і практику виховання школярів оригінальними підходами й методами здійснення виховного процесу. На посаду директора школи Олександр Антонович прийшов уже досвідченим педагогом, маючи за плечима семирічний досвід вчителювання, під час якого сформувався як педагог, людина, громадянин. Він був передусім сільським учителем, директором сільської школи, що спонукало його та весь учительський колектив до створення системи діяльності сільської школи як центру духовності й культури всього села. Розпочав молодий директор зі втілення своєї ідеї – створення навчально-спортивного комплексу із навчальними, ігровими, спальними кімнатами для учнів 1–4 класів, танцювальним залом, музичним салоном і двома басейнами: літнім і зимовим. Працювали всі: вчителі, діти й батьки – вся громада, і ця робота тривала 10 років (1973–1983). Потім взялися за спорудження культурно-музейного центру (обсерваторія, планетарій, демонстраційний і виставковий зали), закладку вирощування дендропарку. Згодом директора охопила ідея створення музею села з художньо-меморіальним ансамблем «Криниця совісті» в пам'ять односельців – жертв голодомору 1932–1933 pp. з іменами 1200 загиблих (1990), обладнання місцевої радіо- і телемережі та підготовка й проведення щоденних передач з життя школи й села, випуск шкільної багатотиражної газети «Дівочі гори». Багаторічна дослідницько-пошукова робота і збір матеріалів до чотиритомної «Енциклопедії шкільного роду» стали своєрідним літописом історії села, в тому числі життя школи за останні півстоліття. Зазначимо, що створення цих осередків дитячої діяльності відбувалося силами учительського та учнівського колективів, батьків, жителів села, місцевого колгоспу методом народної «толоки», як споконвіку було заведено в Україні. Девізом Сахнівської школи є слова її директора: «Поспішаймо робити добро. Духовне добро. Воно стократ цінніше від матеріального». На фасаді школи зображено п'ять основних гасел навчально-виховного процесу, а саме: • «Школа – колиска твоєї щасливої долі»; • «Хай завжди буде мама»; • «Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди»; • «Людина без захоплення – пуста людина»; • «Вибрати не можна тільки Батьківщину». Самобутній педагогічний талант Олександра Антоновича поступово розкривався у створеному за його ініціативи навчально-виховному комплексі з усіма умовами для навчання, виховання й розвитку дітей. Система роботи Сахнівської школи спиралась на урахування психологічних, фізіологічних та культурних особливостей розвитку дітей та їх практичному запровадженні в навчально-виховній роботі школи. Через такий комплексний і системний підхід Олександр Антонович Захаренко обґрунтував методологічні засади своєї «педагогіки конкретної мети», яка ставиться перед шкільним колективом, спрямовує його діяльність і об'єднує зусилля всіх у її досягненні. Це кредо Сахнівської школи не потребує додаткового тлумачення, а конкретизує увагу вчителя, педагога на досягненні всією системою створених у школі форм, засобів і методів висунутої, обґрунтованої й конкретизованої мети для кожного учасника педагогічного процесу в певний період діяльності. О. А. Захаренко був одним із зачинателів педагогіки співробітництва – напряму в радянській педагогіці, що виник у 80-х роках XX ст. як протест проти традиційної системи освіти й виховання, яка викликала велику полеміку в педагогічних колах. Педагогіка співробітництва – це система форм, методів і прийомів у навчально-виховному процесі, які спираються на принципи гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості – дитини. Саме такий підхід був характерний для педагогіки Олександра Антоновича. Як й інші педагоги-новатори, він висував, обґрунтовував і впроваджував практику ідеї творчої взаємодії вчителя і учня; навчання без примусу; ідею досягнення поставленої мети; індивідуального і колективного підходів до діяльності учнів; творчого самоврядування; особистісного підходу до виховання; співпраці вчителів з батьками, громадськістю тощо. Олександр Антонович Захаренко є одним із яскравих представників інноваційної освітньої практики. Його концепція авторської школи передбачає: 1. Спрямування навчально-виховного процесу на поглиблення знань учнів та отримання потрібної і цікавої інформації, яку мають доносити до учнів вчителі. 2. Ретельно турбуватись про здоров'я дітей, про їх фізичну витривалість. 3. Не втрачати надбання історії. Вивчати традиції і звичаї народу, що прийшли до нас із сивої давнини. 4. Виховувати у дітей патріотичні почуття і гордість за родину, однокласників, односельчан, село, Батьківщину. 5. Обов'язковим предметом школи має бути "Материнство" або "Материнська школа" не лише для учнів, а й для тих жителів села, які збираються стати батьками. 6. Головна вимога школи – якісні і системні знання учнів, участь їх в олімпіадах, конкурсах від шкільного до державного рівня. 7. Випускники школи у своїх знаннях не повинні відрізнятися від учнів престижних закладів. 8. Авторська школа ставить своїм завданням навчити дітей бачити красу світу і берегти її» [Концепція авторської школи // Дівочі гори. 2003. Трав. С. 2] Життя Олександра Антоновича було не багате на значні події. Він був дуже скромною людиною. Життя проходило в щоденних турботах про школу, дітей, вчителів, батьків. Але за радянських часів ім'я директора Сахнівської школи стає відомим всьому Радянському Союзу. На початку 1980-х років пройшла годинна зустріч в Останкіно з О. А. Захаренком у передачі «Сільський час». Відтоді авторська школа в с. Сахнівка стає відомою не лише в Україні, а й за її межами. За час трудової діяльності він обирався депутатом різних рівнів від сільської Ради до Верховної Ради СРСР (1986–1991). Нагороджений орденом Знак Пошани (1971), має почесне звання Заслуженого учителя УРСР (1974), почесне звання «Народний учитель СРСР» (1983). З 1989 р. обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. В листопаді 1992 р. створюється Академія педагогічних наук України і Олександра Антоновича було призначено її академіком-засновником. Сільський директор багато і плідно працював у складі Відділення дидактики, часткових методик та інформаційних технологій АПН України. Кожен його виступ на загальних зборах Академії ніс нові, оригінальні ідеї та пропозиції. Поряд з роботою в школі Олександр Антонович зустрічається зі своїми виборцями (як депутат Верховної Ради СРСР), бере активну участь у комісії з реформи школи, засіданнях Дитячого фонду, виступає на різних конференціях, семінарах, зустрічах з молодими вчителями, директорами шкіл, виконує доручення члена Центральної ревізійної комісії, буває за кордоном у складі парламентської делегації у США, у ФРН – як керівник громадської організації «Педагоги за мир». Брав участь у кількох міжнародних форумах з питань навчально-виховного процесу в сучасних умовах. Серед громадських справ, якими він переймався, особливе місце посідає його керівництво Творчою спілкою вчителів, створеною у 1992 р. Помер Олександр Антонович Захаренко 30 квітня 2002 р. Ім'я цього талановитого вченого, організатора народної освіти, одного із засновників Академії педагогічних наук України відоме педагогічній громадськості далеко за межами України. Подвижницька праця, багатогранна громадська діяльність самобутнього вчителя, «скульптора дитячих душ», директора школи мають велике значення для розвитку педагогічної науки і практики. У 2002 р., вже після смерті педагога, Сахнівській школі було надано статус «Авторської школи О. А. Захаренка». Його ім'ям названо вулиці в рідній Сахнівці та м. Корсуні-Шевченківському. Популяризації педагогічної спадщини народного вчителя, видатного педагога сприяли перші Всеукраїнські педагогічні читання «Школа О. А. Захаренка як модель сучасної сільської школи» (6 травня 2003 p.).
Праці: Захаренко О. А, Мазурик С. М. Становлення громадянина. К., 1976. Захаренко О. А, Мазурик С. М. Школа над Россю. К., 1979. Захаренко О. А. З щоденника директора школи (Сахнівська середня школа Черкаської області) // Рад. шк. 1987. № 5. Захаренко О. А. Виступ на пленарному засідання (на І з'їзді педагогічних працівників України) // Освіта. 1993. 27 січ. Захаренко О. А. Розраховуємо на мудрість: Думки з І з'їзду педагогічних працівників України // Вічне. 1993. № 3. Захаренко О. А. Знайомтесь: Сахнівська середня школа // Шкільний світ 1997. № 4. Захаренко О. А., Мазурик С. М. Життя запульсувало: Адаптація старшокласників до майбутнього життя // Освіта. 1997. 27 серп. Захаренко О. А. Творчі таємниці вчителів // Почат. шк. 1998. № 3. Захаренко О. А. Найболючіше – сільська школа // Пед. газ. 2000. № 10. Енциклопедія шкільного роду (автобіографічні дані, спогади, роздуми) / Автор ідеї, кер. О. А. Захаренко. Сахнівка, 2000. Т. І–II (1937–1976)- Т III–IV (1978–1998).
Література: Ігнатенко П. Слово про новатора // Рад. освіта. 1998. 1 січ. Авторська школа О. А. Захаренка: Матеріали конф. / Редкол. В. Г. Кузь та ін. К., 2000. Знайомтесь: унікальне видання української народно-наукової педагогіки «Енциклопедія шкільного роду» // Освіта. 2001. 28 лист. – 5 груд. Береговой Я. А. Директор села: Об известном украинском педагоге А. А. Захаренко // Педагогіка толерантності. 2002. № 2. Яковенко В. Духовний батько // Педагогіка толерантності. 2002. № 2. Титаренко Л. Криниця совісті Захаренка // Голос України. 2002. 27 лют. Жалдак О. Про увічнення пам'яті Олександра Захаренка // Освіта України. 2002. 31 трав.; Освіта. 2002. 12–19 черв. Каракоз С Слово про вчителя // Освіта. 2003. № 4-5. 22–29 січ. Гладка Н. М. Творча авторська школа Олександра Захаренка // Пед. вісн. 2003. № 3. Сисенко О. П. Школа – колиска твоєї щасливої долі // Пед. вісн. 2003. № 3. Авторська школа Олександра Антоновича Захаренка // Дівочі гори. 2003. Трав.
Текст взято з книги: Українська педагогіка в персоналіях: У 2 кн. Кн.2: Навч.посібник / За ред. О.В.Сухомлинської. - К.: Либідь, 2005. - С.544-547.
