Українські весільні обряди, які ми організовуємо на сучасному весіллі, сягають своїм історичним корінням ще до прийняття християнства. Найдавніший наш літопис так оповідає про процес «умикання», тобто про першовитоки традиції викупу нареченої: «Деревляни жили обичаєм звірів, жили по-худоб'ячому, убивали одне одного, їли все нечисте, й шлюбу у них не було, але викрадали дівчат біля води. А радимичі, в'ятичі й сіверяни той самий обичай мали: жили в лісі, як всякий звір, їли все нечисте, не знали сорому перед батьками й невістками. І шлюбів не було у них, тільки ігрища між селами; сходилися на ігрища, на танки та на всякі бісові пісні й тут викрадали собі жінок, хто з котрою порозумівся; мали ж по дві й по три жінки». Найцивілізованішими з-поміж племен виявляється були поляни, які «…мали обичай тихий і спокійний, знали сором перед невістками, сестрами й матерями своїми і мали шлюбні обичаї: жених не ходив силою по дівчину, але приводили її вечором, а другого дня приносили те, що давали за нею».
Згодом, «християнізація» викорінила обряд викрадення. Духовенство гостро виступало проти такого звичаю, а князі за «умикання» призначали високі кари: коли хто викрав доньку більшого боярина, платив дівчині «за сором» 5 гривень золота і стільки ж на церкву; за біднішу дівчину була плата одна гривня.
На зміну обряду «умикання» прийшла інша форма сватання і шлюбу – через «купно». Попередньо наречений або його родичі домовлявся з батьками дівчини про ціну. Ця плата називалася «віно». Такий звичай зустрічаємо і у княжих вінчаннях. Так, Володимир Великий як побрався з царівною Анною «за віно, задля царівни» відступив грекам Корсунь й Крим; князь Ярослав віддав сестру за польського князя Казимира і дістав від нього «за віно» вісімсот українських бранців.
Вперше повний опис української весільної обрядовості зробив Г.Л. де Боплан у книзі «Опис України», яка була надрукована у Франції у 1650 р. В ній французський військовий архітектор подав таку інформацію: «І хоча селяни є підданими майже [на зразок] рабів, вони, однак, здавна мають право і привілей викрадати, якщо це їм вдасться під час загального танцю панночку, навіть коли вона донька їхнього пана. Треба лише, аби він [селянин] зробив це так кмітливо й спритно, щоб йому вдалося (бо інакше він загине) втекти звідтіля до сусіднього лісу. Якщо він зможе перебути там 24 години у схованці і його не знайдуть, йому прощається вчинене викрадення. Коли викрадена дівчина схотіла б вийти за нього заміж, він уже не може відмовитися від неї, не втративши голови; якщо ж [дівчина цього] не бажає, його звільняють від звинувачення у злочині, і ніхто жодним способом не повинен його за це карати. Та коли трапиться, що його спіймають раніше, ніж за 24 години, йому стинають голову відразу і без будь-якого суду. Щодо мене, то за 17 років мого перебування в цьому краї мені ніколи не траплялося чути, щоб сталося щось подібне. Зате я [сам] бачив, як дівчата сваталися до хлопців і це їм не раз удавалося».
На сучасному весіллі рідко зустрічаються елементи «умикання», а «викуп» нареченої став справді веселою весільною церемонією. Це дійство по різних регіонах називається «ворітна», «брама», «рогачка» або «шлябант» (від нім. шлагбаум). Сучасні весілля найчастіше проводяться як європейські, але забувати про старі звичаї не варто, бо все таки чоловік мусить платити за свою жінку.
Отже, сучасний обряд «Викуп нареченої». Розробник сценарію – Галинка.
У домовлений час наречений разом зі свідком, сватами, батьками і рідними під'їжджає до будинку нареченої. Цей «весільний поїзд» зустрічає людина (сват, брат, ведуча), яка й організовує викуп нареченої. Сучасний викуп нареченої проводять – рідні сестри, брати і гості з боку нареченої. Їм допомагають дівчата, які тримають прикрашену корзину для викупу. Викуп нареченої складається з послідовних жартівливих конкурсів, за невиконання яких стягується дань (гроші, цукерки). Для того, щоб викуп нареченої прошов весело необхідно проявити фантазію і винахідливість. Для проведення викупу нареченої можливі найрізноманітніші варіанти.
Ведуча: «Добридень! А куди це ви такі веселі та гарні йдете?» Наречений відповідає, що приїхав за своєю коханою. Ведуча: «Невже вона живе саме тут? Чи не помилилися? Коли так, то на який поверх треба піднятись? В яку квартиру зайти?» Наречений відповідає. Ведуча: «Так! У цій квартирі справді живе роботяща, гарна, лагідна і ніжна дівчина. Бачимо жених Ви показний і гарний, але й наречена наша нічим не поступається. А тому просто так Ви до неї не потрапите. Чи згоден наречений пройти крізь вогонь, воду та мідні труби, аби ми змогли переконатися, що він гідний нашої молодої?» Наречений погоджується.
Конкурс «Вгадай ім'я коханої»
Ведуча тримає в руках зв'язані повітряні кульки, в кожній з яких – дівочі імена на паперових смужках. Ведуча: «Іспит перший. Чи підкаже тобі серденько, в якій кульці ім'я коханої?» Наречений обирає кульку, дістає з неї папірець. Якщо на ньому не те ім'я, дружба кладе в кошик гроші, аж поки йому до рук не потрапить папірець з ім'ям нареченої. Після першого іспиту ведуча дозволяє зробити кілька кроків уперед і знову дає завдання.
Конкурс «Вгадай профіль нареченої»
На плакаті знаходяться відбитки профілів різних дівчат, нареченому потрібно відгадати відбиток профілю своєї нареченої. За кожну невірну відповідь дружба нареченого кладе гроші або цукерки в кошик.
Конкурс «Пам'ятні цифри»
Ведуча: «Молодець! Добре виходить! Та йдімо далі. Подивись на ці цифри та відгадай що вони означають?». Можливі варіанти: - номер домашнього телефону нареченої; - номер машини тестя; - день народження нареченої; - день народження тещі; - дата першого поцілуноку; - номер ICQ нареченої, тощо. За кожну неправильну відповідь потрібно класти в кошик гроші або цукерки.
Конкурс «Портрет коханої»
Ведуча: «Який цілеспрямовани юнак, знаєш, для чого сюди приїхав. А чи можеш намалювати нам портрет своєї нареченої? Якщо добре впораєшся з цим завданням, то, може, й отримаєш свою красуню». Молодий малює наречену. Після того як картина готова, ведуча уважно дивиться на плакат і вигукує: «У нас така є!». Виходить ряжена наречена (добре, якщо цю роль зіграє чоловік) і кидається до молодого зі словами: «Я твоя навіки!». Відбувається невеличкий експромт, у якому наречений мусить уточнити, що ця красуня – не його.
Конкурс «Три стрічки»
Ведуча запрошує нареченого та дружбу до хати. Ведуча: «Ну ось! Ми вже майже на місці. Ще одне випробування – і ти матимеш те, по що прийшов. Перед вами 3 стрічки із запитаннями. Щоб подолати перешкоду потрібно дати правильні відповіді на запитання». Наречений читає запитання, відповідає на них і долає перешкоди. За кожну неправильну відповідь дружба кладе до кошика гроші або цукерки.
Зустріч закоханих
Ведуча: «Ти гідно пройшов усі іспити, і тому шлях до нареченої відкритий. Потрібно лише зайти в ту кімнату, де знаходиться наречена». Молодий заходить до обраної кімнати. Якщо в цій кімнаті не виявиться молодої, наречений дарує подарунок наймолодшій дружці. Знайшовши наречену, молодий цілує її і вручає весільний букет.
