Піківець-Умань
Виявляється, подорожувати теж важко. Втомлюють екскурсії. Весь спектр інформації не засвоюється. Та все ж, увечері, по дорозі додому, вирішили заїхати у Легедзино, подивитися, які зміні відбулися з часу останніх відвідин.
Економічна криза не оминула і село. Не витримавши конкуренції з сусіднім магазином продається кафе.
У центрі села (навпроти музею Трипільської культури) знаходиться Сільська рада та пошта. Поряд – сільський клуб.
У державних установах двері надійно замкнуті, а у клубі то й взагалі не відкриваються. Про те, що осередок культури уже давно ніхто не відвідує, красномовно свідчить афіша.
Та все ж ми приїхали подивитися на протомісто. 13-14 червня 2009 року тут відбулася друга всеукраїнська толока. З часу останніх відвідин багато чого змінилося. Будиночки стали яскравішими, колоритнішими.
За даними багатьох дослідників, найчастішими символами носіїв Трипільської культури були Сонце і тур-бик. Трипільські знаки на стінах сусідньої будівлі сповіщають, що тут знаходиться майстерня прикрас. 
Рослинна тематика малюнків відображена на боковій стіні гончарні.
 Місцевим курям до смаку трипільські хробачки.
Сучасні дослідники та археологи вважають, що трипільці тримали корів, овець, свиней, але у господарстві древніх жителів не було котів і курей.
Точних даних про те, чим насправді покривали дах древні жителі не існує. Але найвірогідніше, що перекривали очеретом, оскільки він захищає від дощів та спеки. 
Заростає бур’янами спалений в ім’я наукового експерименту макет житла трипільців. 
Прослідковується вся та ж тенденція. Музей зачинено. Та й не дивно, уже шоста година вечора. 
Накрапає дощик. Час додому. 
Тракторці в селі старенькі, проте надійні 
Гарбузи у селі Легедзино цього року, здається, вродили!
Дорога додому
|
