Нещодавно зустрілася мені одна цікава легенда про Гонтів Яр. За народними переказами, у цій долині відбувався бій ватажка селянського повстання Івана Гонти з ворогами.
Цитую легенду дослівно: «Покійний Дмитро Димчуків – оцих Димчуків дід – розказує, бувало (він, бачиш, сам був у гайдамаках), як зійшлись вони отам з ляшвою: вони йшли від Верхнячки, а ляхи з Івангорода, та якраз зустрінулись в оцім яру. Він, бувало, й пісню співає, в ній вищитує, скільки ляхів забито було тоді; мій брат Мирін умів співать цеї пісні. Але якось раз, як почув окоман, що він виспівує, та й довів до графа (граф Комаровський управляв селом Шукайвода), то як дали йому в дворі щось різок з двісті, то відтоді я вже й не чув. А погано колись було: так вийдеш на вулицю та заспіваєш пісню про козаків, то гляди, другого дня вже осавули й провадять парубка до двора. Ну, а там, звичайне, медівником не нагодують, а зараз звелять спускать штани. Отож від того тепер і пісень співають все таких поганих; а як ми парубкували, то все, бувало, співаємо про козаків, про Залізняка, Нечая тощо. А тепер нічого цього не вміють.
Еге, бач, так ото, бувало, покійний Дмитро збере хлопців на вулиці коло себе, – він таки добре старий вже був, нічого не робив, а так ходив собі, – ото збере та й почне розказувати про Гонту, Рябоконя. Отож і розказує, бувало, що як зустрінулись вони в цім яру з ляхами, то вистрелили разів там кілька, ляхи лягли покотом, а ті, що ще лишились живі, зараз назад, козаки за ними і прогнали їх геть аж до Сичівки. А тут шукайводські та ївангородські люди з косами та вилами і переступили їм дорогу. Тоді козаки ззаду, а люди спереду – і геть-чисто всіх виклали на місці. Кажуть, що ото й могила, що за Чуплюковим хутором стоїть, – то то над ними висипана. А в Гонтовім яру то й тепер інший раз, як оре чоловік, то, гляди, й виоре або списа, або шаблю [Легенди та перекази. Українська народна творчість. Упорядкування А. Л. Іоаніді, Київ: «Наукова думка», 1985, с. 399].
Цікаво було б дізнатися, де ж насправді знаходиться Гонтів Яр? Той факт, що Уманщина була колискою народних месників – гайдамаків, які під керівництвом вищезгаданого уманського сотника Івана Гонти робили зухвалі набіги на шляхтичів і турків, не викликає сумнівів. Звісно, бойові дії відбувалися і у вотчині легендарного ватажка. За легендою, місце бою знаходиться у двох верстах на південь від Христинівки (примітка записувача легенди). Відповідно, 1 верста = 1,067 км; 2 версти = 2,134 км. Теперішня Христинівка дуже розгалужена, навіть не уявляю, з якої сторони починати відлік 2,134 км. А, може, розрахунки, взагалі, слід здійснювати не від молодого міста Христинівки, а від старшого на 250 років сусіднього села Христинівки? Якби там не було, беремо до уваги, що місце історичної битви знаходиться на південь від обох населених пунктів.
Згідно інших орієнтирів, місцевість має бути чи то яром, чи то, принаймні, долиною. А ще, за легендою, козаки прогнали ляхів «геть аж до Сичівки», де шукайводські та ївангородські люди з косами та вилами і переступили їм дорогу». Значить Гонтів Яр має закінчуватися десь біля сучасного села Сичівка, а «за Чуплюковим хутором» починають відбуватися уже інші бойові дії, куди підтягнулись, на зустріч козакам і навперейми ворогам, селяни з сіл Шукайвода та Івангорода.
Околиця села Сичівки з Вінницького богу аж ніяк не може були яром. Місцевість тут занадто вже рівнинна. При в’їзді в село зліва розташований дорогущий ресторан-музей «Українське село». Враження двохрічної давнини про цей заклад не дозволяють мені побувати тут ще раз. Вивіска при дорозі красномовно підтверджує мої первинні враження: закликає посмакувати комплексними обідами від 44 грн.
При в’їзді в село Сичівка з уманського боку, саме там, де траса Вінниця-Діпропетровськ перехрещується із залізничним шляхопроводом «Христинівка-Вапнярка» Південно-Східної залізниці, з мосту проглядається лінійно витягнута форма рельєфу (долина), яка переходить у одноманітне високе падіння.
Саме таке падіння (яр), за всіма прикметами і є Гонтів яр.
Ймовірне місцезнаходження поховання ляхів (що за Чуплюковим хутором) потребує польових досліджень і уточнень. За даними Христинівської міської ради такого хутора у Христинівському районі немає. Можливо це місцева назва, або частина кутка села Сичівки. В усякому разі, треба питати сичівських старожилів.
|
