Наталія Миколаївна Долгорукова (1882 – 1912рр.) – світла постать крайової народної освіти Уманщини.
Вихована в традиційній дворянській родині молода княгиня здала при Чернігівській жіночій гімназії іспити на звання домашньої вчительки і деякий час, до заміжжя, викладала в Топальській земській школі. У 18 років Наталія Миколаївна вийшла заміж за Юрія Федоровича Мейєндорфа і переїхала до Петербурга, де чоловік працював в Удільному відомстві, яке розпоряджалося власністю імператорської фамілії. Весною 1901р. Юрій захворів на тиф, але одужав.
Після перенесеної хвороби молода сім’я, уже на той час з маленьким сином, переїжджає до родового маєтку у Томашівці Уманського повіту. Бажаючи стати земським діячем, Юрій Мейєндорф виставив свою кандидатуру на голову Земської Управи Умані (це як зараз мер міста) і був обраний на цю посаду.
Фото 1911р.з Уманського краєзнавчого музею
В часи його керівництва Уманський повіт стрімко розбудовується. Були відремонтовані дороги, мости і греблі, виділяються кошти на благоустрій шкіл, земських лікарень, введено в дію телеграф. На цій посаді Юрій Федорович прослужив аж до 1917 року, з перервою на війну 1914р., на яку, незважаючи на свій статус, був мобілізований.
Наталія Миколаївна була найближчим помічником і порадником для свого чоловіка. Вона вміла гідно триматися на людях, зі смаком одягалася. Окрім організації домашніх справ Н.М.Мейєндорф займалася благодійністю та меценатською діяльністю. Під її керівництвом була заснована невелика лікарня для селян на 6 ліжок. Вона піклувалася про Осітнянську, Томашівську та Войтовську школу, організувала Томашівський народний хор, який виступав в Софіївці та народний театр, фінансово підтримувала читальні, зокрема й Уманську бібліотеку. Баронеса Мейєндорф була попечителькою дитячих «відпочивальних притулків» відкритих Київським земським правлінням в селах Томашівка та Осітна.
У 1910 році, віддавши частину свого Томашівського будинку, княжна відкрила тут відділення Київського кустарного Товариства, де працювало 16 ткачів і 80 вишивальниць.
У своєму маєтку Наталія Миколаївна навчала не лише своїх чотирьох (три дівчинки та хлопчик), а й селянських дітей вишивати, гаптувати, плести, не опускаючи читання, писання і рахування. Поважали й шанували селяни свою княжну.
Баронеса А. Мейєндрорф з дітьми
Родина Мейєндорфів володіла не лише Томашівським маєтком, а й нерухомістю в Умані, де мешкали переважно в зимовий період. 29 січня 1912 року, народжуючи свою п’яту дитину в м. Умані по вулиці Мало Садовій, не доживши до тридцятиріччя півтора місяці княгиня Мейєндорф померла. Похована біля церкви в селі Томашівка. Могила збереглася до наших днів.
В буремний 1917 рік Юрій та його брат Лев Мейєндорфи були забиті насмерть махновцями у селі Крутеньке (Голованівський р-н). 14 вересня небіжчиків відспівали в Уманському військовому соборі (кінотеатр Черняховського) та поховали тут же, біля огорожі з лівого боку (зараз тут парк). Діти Мейєндорфів, разом з батьковими сестрами Катрусею та Ельветою, спершу виїхали з України до м.Требова в Югославії. Їх подальша доля невідома.
Наталія Миколаївна Долгорукова (1882 – 1912рр.) – світла постать крайової народної освіти Уманщини. 