Пам'ятник бійцям Окремої Коломийської прикордонної комендатури та загиблим на війні собакам
У селі Легедзино Тальнівського району Черкаської області встановлено пам'ятник бійцям Окремої Коломийської прикордонної комендатури. Тут у липні 1941 року вони піднялися в останню атаку, щоб ціною власних життів захистити підступи до Києва.
За наказом Гітлера німці зі своїми союзниками повинні були узяти Київ ще на початку серпня. Фюрер разом з Муссоліні особисто збирався приймати парад на Хрещатику. До місця основного удару в район Умані, Легедзино, Підвисокого було кинуто 22 повнокровні дивізії, включаючи елітні частини СС "Лейбштандарт Адольф Гітлер" (загін особистої охорони фюрера), 49-й гірнострілковий корпус та 11-а танкова дивізія. У селі Легедзино було розташовано одразу два штаби радянських військ: 8-го стрілкового курпусу генерала-лейтенанта Снєгова та 16-ї танкової дивізії полковника Міндру. Штаб корпусу прикривали три роти Окремої Коломийської прикордонної комендатури, якою командував майор Філіпов. З ними були невеликі групи зв'язковиків та снайперів. Прикордонну комендатуру посилили місцевою школою собаківництва - 25 тренерів і 150 службових вівчарок. Один із гітлерівських ударів було націлено саме на ці штаби.
Солдати мужньо відстоювали довірені їм позиції. У найкритичніший момент нескінченних німецьких атак поблизу села Легедзино, як останній бойовий резерв у бій вступили треновані вівчарки місцевої кінологічної школи.
Старожили дотепер пам'ятають нестямні панічні зойки, гавкіт і рик, що долинав навкруги. Німецькі загарбники, не чекаючи такого опору відступили, але на допомогу підійшли танки. Покусані німецькі піхотинці підіймалися на броню танків і розстрілювали сміливих захисників. У цьому бою загинуло багато радянських воїнів, а уцілілі собаки, за словами очевидців, до кінця залишилися відданими своїм провідникам. Не підпускаючи нікого навіть до трупів своїх господарів, вівчарки відмовлялися від їжі і померали з голоду.
Ціною життів радянських воїнів та їхніх вихованців більш ніж на місяць відстрочилось взяття Києва. І цілком справедливо (хай і запізно — напередодні 9 травня 2003 року) на околиці села, в тому місці, де закінчився цей бій, був встановлений пам'ятник на честь прикордонників та їх чотириногих помічників.
Пам'ятник у селі Легедзино було зведено на гроші і за безпосередньої участі ветеранів Великої Вітчизняної війни із міста Звенигородка та жителів декількох сіл Тальнівського району.
