Педагогічне краєзнавство - Жашків

Педагогічне
краєзнавство

Меню сайта
Черкаська область
Інші області
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Жашків – містечко районного значення, розташоване найдальше від обласного центру. Звідси до міста Черкаси усього нічого, – 251 км, Київ і той ближче, – за 154 км. Хоча, свого часу, Жашків з околицями входили до Таращанського повіту Київської губернії. Офіційно, в містечку проживає близько 14 тис. чоловік, але багато хто з таких «офіційних» уже давним-давно оселився і працює у Києві.


Краєвиди Жашкова, 24.04.2011р.


Москвич, до речі, продається!

Чим особливий Жашків:
1. Тут знаходиться найсучасніший в Україні конезавод.
2. Тут є єдина в Україні музейна кімната гармоніки.
3. Тут знаходиться найбільший в Україні свинячий базар.

Багато краєзнавців вважають, що місто дістало назву від прізвиська Жашко, яке мав першопоселенець. Утікач-першопоселенець весь час жахався і був таким зажаханим, що навіть місцевість поблизу річки Торч була названа на його честь. Можливо така інтерпретація трохи й перекручена, але, потрібно, віддати належне, доля правди з приводу першопоселення Жашка тут таки є. Адже в описі Хмельницького староства за 1565 рік зустрічається ім’я Жашко, що й припускає виведення від такого імені назви міста. Хоча, з іншого боку, такими іменами українців, у той час, власне, й не називали. Був Ясько (Іван), зустрічався Жадан. Можливий іще й інший варіант, не обов’язково це було українське ім’я, адже жашківські землі заселяли вихідці з Молдови, Волощини, Балкан.


Кам’яна баба на території жашківського краєзнавчого музею

Дослідник Л. І. Похилевич, взагалі наводить судження про те, що Жашків раніше називався Рашковом. Лаврентій Іванович стверджує, що поблизу Жашкова існувало велике, укріплене захисними валами, грецьке місто – Городище. Воно мало 12 церков, розвинуту торгівельну інфраструктуру. Коли Городище зруйнували татари, місцевий люд не став селитись на згарищі, а перейшовши на правий берег річки Торч заснував, власне, Жашків.


Подвір’я зі штучною водоймою. Господар оселі люб’язно дозволив фотографувати

Дотепер одна з околиць містечка (в сторону с. Скибин) має назву Городище. Все таки, Похилевич правий у тому, що «в Жашкове не приметно никакихь остатковь старини». А от куток Городище, хоч і перебудовується на сучасний лад, та все ж зберігає дух минулого. А які там дороги! Якщо пошукати, тут можна знайти навіть залишки древніх валів.

Першими власниками жашківщини були: у 1664 р. поміщик Сквирський, потім князі Сангушков та Острозький, у 1740 р. – Фраицішек-Антоній Ледухівський (Рід Ледухівських веде свій початок від боярина великого князя Володимира Великого Гольки. Францішек Ледухівський, син Володимир-Волинського старости Адама, народився у 1728 році. Одружився з Людвікою Грябянкою-Денгофф, мав чотирьох дітей. 22.03.1765 року був призначений підкоморієм польського короля Станіслава Августа Понятовського, потім – ротмістром панцерної хоругви. У 1775 році нагороджений орденом св. Станіслава. 4.12.1776 р. був призначений чернігівським воєводою і нагороджений орденом Білого Орла (взято тут).

Після смерті Францішека у 1796 році Жашків відійшов Закревському Григорію Йосиповичу, за два роки – Яну Тарновецькому. Після смерті сина Тарновецкаго теж Яна (Іоанна) у 1852 році, Жашків поділений на дві частини між його сестрами Соломією Бонавентурівною Раковською і Палагеєю Чарковскою. 
З кінця ХІХ ст. у містечку нараховується: християн православних – 1533 чол., римських католиків – 52 чол., євреїв – 556 чол. У 1862 р. в містечку діяло дві церкви, три синагоги. Релігійне життя Жашкова представлене ТУТ.
У Жашкові працювали: пивоварний, винокурний, цегельний та завод іспанських овець. Щотижневий жашківський ярмарок (по четвергам) вважався найбільшим на Правобережжі. Особливо славився торгівлею кіньми. На майдан для торгівлі сходилося до 56 тис. покупців, а річний торгівельний обіг сягав до 200 тис. крб. До Жашкова з‘їжджалися люди не лише з Київської, але й з Волинської, Подільської та Херсонської губерній [Киевское слово. – 1894. – 3 липня. – № 2323]. Незважаючи на жваву торгівлю, власник жашківського майдану І. Тарновецький отримував незначні прибутки від продажу горілки та інших напоїв, а також оренди базарних приміщень (до 3,5 тис. крб.). Несуттєвими виявились прибутки й місцевого населення: до 250 карбованців пересічно [Цит. за: Таранець Сергій. Відомості про торгівлю у містечках Правобережної України в середині ХІХ ст. // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Том. 15., 2009р. Вип. 17].
До слова, доказом славних ярмаркових традицій слугує те, що у містечку, на сьогодні, функціонує, уже згадуваний нами, єдиний в Україні гуртовий ринок живої худоби «Чародій» (по-народному свинячий базар); а ТОВ «Жашківський кінний завод» здійснює племінну селекцію коней, та займається їх реалізацією.
З 1860 р. у Жашкові почала працювати цукроварня. На підприємстві трудилося 350 робітників, у тому числі 260 вільнонайманих. Жили вони у бараках, прототипи яких можна побачити на території заводу й дотепер.


Будівлі заводу

У 1925 році завершено перебудову цукрозаводу, і до роботи стало вже 430 робітників. У 1960-х роках цукровий завод щодня переробляв 16-17 центнерів цукрових буряків. Наразі завод визнано банкрутом, його кредитна заборгованість становить близько 100 мільйонів гривень, що у кілька десятків разів перевищує вартість підприємства.


Бурякозбиральна техніка

Жашків освітній
У Жашкові функціонує п’ять загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, шість дитсадків, музична школа, будинок творчості молоді, та профтехучилище.
Жашківське сільське професійно-технічне училище розпочало свою роботу 1 вересня 1976 року. Сайт навчального закладу: http://osvptu-38.at.ua/.


ПТУ №38

Спеціалізована школа №1. У 1911 році у місті Жашків відкрито двокласне парафіяльне училище. Першим директором був П.Ф. Рожок (Рожков) (1911-1913 рр.). 3 1931 року запроваджено обов’язкове семирічне навчання. У 1934 році школу перетворено у середню. У 1937 році, після переобладнання колишньої церкви, школа була переведена в двоповерхову будівлю (нині школа № 3). Теперішнє приміщення школи побудовано у 1977 році, директором на той час працював М.І. Дарменко (1974-1993 pp.). У 2003 році середню школу №1 реорганізовано в спеціалізовану школу № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів.

Загальноосвітня школа I – III ступенів №2. У 1925 році у місті відкрито початкову школу, директором якої була М.Ф. Федорова. Початкова школа проіснувала до 1933 року. 3 1987 року директор школи – П.Я. Майборода. Нині школа має статус загальноосвітньої школи І – III ступенів № 2.

Загальноосвітня школа І – III ступенів №3. У 1934 році було відкрито семирічну школу. Вперше відчинила двері для старших класів у 1937 році. У 1969 році постановою Ради Міністрів в Українській РСР № 107 школі присвоєно звання Героя Радянського Союзу Івана Михайловича Ляшенка. У 1993 році школу реорганізовано в середню. Станом на 1 вересня 2007 року навчався 501 учень, працювало 42 учителі.

З 1861 року прототипом загальноосвітньої школи І—III ступенів №4 була дякова хата-школа. У 90-х роках XIX століття було відкрито церковнопарафіяльну школу. Відомо, що у 1914 році в ній навчалося 60 учнів. Після 1917 року в цьому приміщенні діяла Школа Колгоспної Молоді: початкова, чотирирічна, а потім семирічна. Перед початком Великої Вітчизняної війни у семирічці навчалося 400 дітей та працювало 26 учителів. До і після війни директором школи був В.Є. Федоренко. У 1962 році школу перетворено у восьмирічну. У 1964 році збудовано двоповерхове приміщення сучасної школи на 460 місць, яке функціонує і нині. У 1990 році школу реорганізовано у середню загальноосвітню. Станом на 2009 р. у школі працювало 25 учителів та навчалося 220 учнів. Для старшокласників запроваджено технологічний та універсальний профілі.

Загальноосвітня школа І – III ступенів №5. 1 вересня 1957 року початкова школа розпочала перший навчальний рік. Директором школи був І.М. Назарчук. У 1960 році школу реорганізовано у восьмирічну. У 2000 році школа стала загальноосвітньою І – III ступенів. 3 2002 року керує школою П.Ф. Бухенський. Станом на 2009 р. у школі навчається 252 учні, працює 24 педагогічних працівники. Учні 11 класу навчаються за технологічним профілем, 10 клас – двопрофільний [Школи Черкащини: у вимірі часу [упор.: О.В. Фещенко, Н.С. Побірченко, Л.В. Войтова]. - Умань : СПД Жовтий, 2009. -206 с.].

Жашків культурно-спортивний

Напередодні Другої світової війни у Жашкові діяли: будинок культури, бібліотека, радіовузол.


Міський будинок культури знаходиться навпроти цукрозаводу.


Цікавий режим роботи


Вид ззаду. Дискотеки мабуть уже й не проводяться


Ліпнина. Фрагмент.
Стадіон імені Гагаріна облаштували у 1957 році. Насадили парк.


Вхід до стадіону імені Гагаріна

Займається тут місцевий футбольний клуб «Жашків» (раніше йменувався «Колос»), який веде боротьбу у ІІ лізі Черкасньої області.


Стадіон обсаджений березами

Пам’ятники, бюсти і постаменти


Бюст Тарасу Шевченку


Меморіал слави знаходиться у центральному парку. Кожної суботи молодята несуть сюди квіти

Понад 5 тис. жашківчан загинуло на фронтах війни. 11 травня 1976 р. відбулося урочисте відкриття меморіалу Слави.


Мабуть братська могила. Знаходиться позаду Будинку культури, в парку


Пам’ятний знак воїнам-афганцям


Символічна могила жертвам голодомору знаходиться позаду УПЦ Московського патріархату на старому кладовищі

У часи голодомору 1932-1933 рр. померло понад 5 тис. осіб, а від репресій 1937-1938 рр. постраждало понад 600 мешканців Жашкова.
На сьогодні у центрі Жашкова все ще височіє пам'ятник В.І. Леніну.


Ленін будівничий
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Архів записів

Copyright Бондаренко Тетяна © 2017
Сайт управляється системою uCoz