Стоїть у Чубинському яру напівзруйнована будівля. Вітер не минає, сонце обпалює, мороз довершує свою справу. Колись, ще у сиву давнину, проходив тут Чумацький шлях, а будівля ця була прихистком для перевізників солі. Грошей за нічліг тут не брали, та при постоялому дворі, звичайно ж, був шинок, у якому частували чумаків різними напоями та наїдками. Торгівля йшла жваво, горілку завозили бочками із Стецівської гуральні.
Постоялий двір. Фото 2007р.
Візник Іван Зубрицький, панський кріпак, був охочим до випивки. Тож невдовзі придумав нехитрий спосіб добувати напій із крепко закупореної тари. Обережно просвердлював дірочку, випивав достатню кількість, і знову заліплював отвір бочки. Кілька разів воли з п’яним чоловіком, роблячи шкоду, бродили по полях; кілька разів пан наказував Івана, але той не міг стриматися. З його наказу віддали чоловіка у рекрути. Виряджали солдата в дорогу жінка й двоє дрібних діточок.
Після 25-и річної рекрутської служби (взявши участь у турецькій війні) солдат повернувся додому. Діти уже були дорослими, мали власні родини. Після повернення «москаля» у сім’ї Зубрицьких народилося ще п’ятеро дітей. Старий дід Москаль прожив довге і щасливе життя. А нащадки невгамовного Івана складають і по нині велику родину з найпоширенішим прізвищем у Стецівці - Зубрицькі.
