За селом Сахнівка височіє дві гори. У народі одну гору називають Дівицею, а ту, що проти неї, – Пастушкою. Колись, у часи монголо-татарського іга, була тут тільки одна гора, а біля підніжжя розкинулось село, в якому жила одна дівчина. Не дівчина, а квітка. Така вона була красива, що жоден парубок не міг пройти, не милуючись її вродою. А як до того додати, що вона була розумна, скромна, чесна, то легко повірити, що її любило все село.
У годину тяжких випробувань вороги заволоділи укріпленням на горі і пограбували село. Хан наказав своїм воїнам привести до нього дівчат-красунь. Рятуючись, дівчина переодяглась у чоловічий одяг і стала пастухом. Одного разу, захищаючи свою подругу, вона вбила ханського воїна. Розлючений хан наказав четвертувати молодого пастуха на вершині гори і звелів усім жителям прибути на страту. Та коли замість пастуха хан побачив дівчину, він був настільки вражений, що відмінив кару. Люди почали благати хана повернути улюбленицю назад у село. Величезний викуп зажадав він, але й на це односельці погодилися.
Почула про викуп дівчина-пастушка. Звернулася до людей із словами: «Любі мої, дорогі земляки, не хочу я приносити вам горя і нестатків, залишуся тут. Не просіть».
Хана ж вона попросила: дозволити піднятися востаннє на рідну гору, попрощатися з рідним краєм.
Згодився хан, але пішов і сам услід – боявся, щоб не втекла вона, а за ним його воїни. Підійшла Пастушка на край глибокої прірви і кинулася в неї.
Крикнув хан, зупиняючи, але дівчини не стало. Раптом вдарив грім, розкололася гора навпіл і прірва поглинула все ханське військо, дорогі килими, золото, срібло...
З тих пір одну гору називають Дівицею, а другу – Пастушкою. І в серпневу ніч нерідко можна бачити, як падає з неба зірка – то Пастушка сміливо кидається з гори.
Захаренко А.А., Мазурик С.М. Школа над Росью. – К.: Радянська школа, 1979. – С.127-128.
|
