Село КОРЖОВИЙ КУТ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ УМАНСЬКОГО РАЙОНУ - 2009
Село Коржовий Кут розташоване на беретах річки Бабанка, біля впадання її у річку Ятрань, за 23км від районного центру міста Умані.
Площа адміністративних меж сільської ради складає 1480,7га.
Площа адміністративних меж сільської ради складає 1480,7га.
Стара назва села - Пилипи.
Як стверджує Антонович В.Б. у своїй книзі "Археологическая карта Кіевской губернии" (1895 року) у селі Коржовий Кут виявлено два кургани. Про ці знахідки доповіла Оксанинька волость.
Книга Антоновича В.Б. "Ареологическая карта Кіевской губернии" (1895 року)
На 1824р. Коржовий Кут, з населенням у 30 селянських дворів, належав Олександру Потоцькому. У 1830-1831 рр., після невдалого польського повстання, в якому активну участь приймав Олександр, землі конфіскують.
Олександр Потоцький, власник села Коржовий Кут
У 1847 році зведено Церкву Іоанна Богослова, та за наказом радянської влади у 1957 році її зруйнували.
У 1900 р. у селі проживало 709 осіб. Основним зняттям місцевих жителів було землеробство. Деякі селяни відправлялися на заробітки у Херсонську та Подільську губернії. Із загальної кількості 1069 десятин землі поміщиці І. Баранецькій належало 7134, церкві – 34, селянам - 322 десятини. У селі діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, сільський банк, цегельний завод, що належав поміщиці, водяний млин та дві кузні.
У 1900 р. у селі проживало 709 осіб. Основним зняттям місцевих жителів було землеробство. Деякі селяни відправлялися на заробітки у Херсонську та Подільську губернії. Із загальної кількості 1069 десятин землі поміщиці І. Баранецькій належало 7134, церкві – 34, селянам - 322 десятини. У селі діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, сільський банк, цегельний завод, що належав поміщиці, водяний млин та дві кузні.
За адміністративним поділом с.Коржовий Кут у 16 ст. знаходиться у складі Брацлавського повіту, у 19 ст. – це Уманський повіт.
У період з 1919-20 роки в Україні воєнні дії вели денікінці, які не визнавали української нації, ліквідуючи все, що нагадувало українську державу; значно збільшувалася й кількість антибільшовицьких виступів. На боротьбу з окупантом Денікіним поєднали свої сили, здавалося б непримиренні Директорія, польська армія Пілсудського, більшовики, Українська Галицька армія, сили Махно. Тривалий час селянська армія «батька» воювала одночасно і з червоноармійцями, і з білогвардійцями. На початку жовтня Махно уклав з Фрунзе угоду про спільні дії проти армій Врангеля.
У 1919 році у селі Коржовий Кут відбувався бій 1-ї махновської бригади, яка тримала лінію оборони від с. Коржовий Кут до с. Перегонівка з білогвардійським полком. У результаті бойових дій денікінці відступили, проте, остаточно завершилась війна у березні-квітні 1920р., коли рештки білогвардійської армії відступили до Криму й евакуювалися в Туреччину морським шляхом.
Лідери української революції не змогли покінчити з отаманщиною і запропонувати соціально-економічну програму реформ, яка влаштувала б основну частину населення. Також вони не зуміли подолати розбіжностей поглядів щодо долі України. Тому Директорія швидко втратила підтримку мас і не протистояла агресії із-зовні.
У період з 1919-20 роки в Україні воєнні дії вели денікінці, які не визнавали української нації, ліквідуючи все, що нагадувало українську державу; значно збільшувалася й кількість антибільшовицьких виступів. На боротьбу з окупантом Денікіним поєднали свої сили, здавалося б непримиренні Директорія, польська армія Пілсудського, більшовики, Українська Галицька армія, сили Махно. Тривалий час селянська армія «батька» воювала одночасно і з червоноармійцями, і з білогвардійцями. На початку жовтня Махно уклав з Фрунзе угоду про спільні дії проти армій Врангеля.
У 1919 році у селі Коржовий Кут відбувався бій 1-ї махновської бригади, яка тримала лінію оборони від с. Коржовий Кут до с. Перегонівка з білогвардійським полком. У результаті бойових дій денікінці відступили, проте, остаточно завершилась війна у березні-квітні 1920р., коли рештки білогвардійської армії відступили до Криму й евакуювалися в Туреччину морським шляхом.
Лідери української революції не змогли покінчити з отаманщиною і запропонувати соціально-економічну програму реформ, яка влаштувала б основну частину населення. Також вони не зуміли подолати розбіжностей поглядів щодо долі України. Тому Директорія швидко втратила підтримку мас і не протистояла агресії із-зовні.
Радянська влада у селі Коржовий Кут утвердилася на початку 1920 р., а у 1924 р. організований колгосп під назвою "Перемога" очолив голова - Д.П. Сомік. У 1930 р. - створено колгосп "Нове життя". У 1932 р. ці два колгоспи об'єдналися в одне господарство - колгосп ім. Т.Г. Шевченка (голова – П.М.Виштакалюк).
При проведенні насильницької колективізації застосовувалися репресивні заходи до заможних селян. Із села були вислані родини І.Г. Шпорка, Т.А. Кучеренка. До вищої міри покарання були засуджені у 1933 р. селяни Коржового Кута К.Є. Кочубей, К.Г. Кротик, П.Є. Щербина.
У 1937-1938 pp. були безпідставно репресовані 14 жителів села. Серед них - колгоспники II.В. Бабій, П.М. Виштакалюк, Т.О. Мальований, О.Г. Шпортко, робочий МТС Г.А. Панчишин та ін.
22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на нашу країну. Уже з перших днів війни радянські 6 і 12 армії Південно-Західного фронту вступили у кровопролитні бої із дивізіями вермахту. Проте на фронті складалися несприятливі умови і нашим бійцям довелося залишити Умань і відступати. Під час оборонної операції передовий загін дивізії 6-ої армії Південного фронту виступив у р-н Покотилово – Троянка для захвату переправ та встановлення зв'язку з військами 18-ої армії. Невеликі з'єднання 6-ої армії тримали облогу від західної околиці Вишнополя, до сіл Свинарка, Коржовий Кут, Острівець, Полонисте. У результаті таких дій фронт оточення скоротився, та все ж бойові дії обезкровленої армії успіху не мали і село Коржовий Кут було окуповане німецько-фашистськими загарбниками 1 серпня 1941р. До кінця дня 2 серпня 6-та і 12-та армії були повністю затиснуті у межиріччі Синюхи та Ятрані, в центрі якого знаходиться лісове урочище Зелена Брама. Близько 70 тис. (за даними німців — до 130 тис.) радянських воїнів Південного фронту Червоної Армії потрапили у полон, чимало бійців загинуло. Це була перша трагедія Великої Вітчизняної війни. Всього на фронтах у бойових діях загинуло 72 жителя села Коржовий Кут.
У 1937-1938 pp. були безпідставно репресовані 14 жителів села. Серед них - колгоспники II.В. Бабій, П.М. Виштакалюк, Т.О. Мальований, О.Г. Шпортко, робочий МТС Г.А. Панчишин та ін.
22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на нашу країну. Уже з перших днів війни радянські 6 і 12 армії Південно-Західного фронту вступили у кровопролитні бої із дивізіями вермахту. Проте на фронті складалися несприятливі умови і нашим бійцям довелося залишити Умань і відступати. Під час оборонної операції передовий загін дивізії 6-ої армії Південного фронту виступив у р-н Покотилово – Троянка для захвату переправ та встановлення зв'язку з військами 18-ої армії. Невеликі з'єднання 6-ої армії тримали облогу від західної околиці Вишнополя, до сіл Свинарка, Коржовий Кут, Острівець, Полонисте. У результаті таких дій фронт оточення скоротився, та все ж бойові дії обезкровленої армії успіху не мали і село Коржовий Кут було окуповане німецько-фашистськими загарбниками 1 серпня 1941р. До кінця дня 2 серпня 6-та і 12-та армії були повністю затиснуті у межиріччі Синюхи та Ятрані, в центрі якого знаходиться лісове урочище Зелена Брама. Близько 70 тис. (за даними німців — до 130 тис.) радянських воїнів Південного фронту Червоної Армії потрапили у полон, чимало бійців загинуло. Це була перша трагедія Великої Вітчизняної війни. Всього на фронтах у бойових діях загинуло 72 жителя села Коржовий Кут.
10 березня 1944 р. с. Коржовий Кут було визволене військами 2-го Українського фронту (частинами 4-ої гвардійської армії). У селі є братська могила, в якій поховано 12 радянських воїнів.
У 1958 р. колгосп імені Т.Г. Шевченка об'єднано з колгоспом "Ленінський шлях" с. Дубова. У наш час СТОВ «Коржовий Кут» спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур. Тваринницька галузь відсутня.
Коржовий Кут — чи не найменше село у районі, тут налічується усього 168 жителів. Школи тут уже давно немає, учнів шкільним автобусом возять у сусіднє село Бабанку.
Та попри все, сільський голова Коржового Кута – Валерій Дмитренко, не втрачає оптимізму. Додає упевненості у завтрашньому дні дивна знахідка відбитків на гранітному камені у долині річки Ревухи. Місцеві жителі впевнені, що село відродиться саме завдяки зеленому туризму, підприємницькій ініціативі небайдужих людей.
Зважаючи на чудотворну знахідку влітку 2008 року у селі Коржовий Кут за підтримки парафіяльної громади Української Православної Церкви розпочав свою роботу православний дитячий табір „Маячок”. Директором табору є настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці міста Умані отець Сергій (Соколов), вихователі – православні вчителі шкіл та ВНЗ міста. Духовно-виховний табір «Маячок» працює лише два літніх тижні, але має свою програму, мета якої – основи виживання, рухливі та спортивні ігри, 2-денний похід, екскурсії, розважальні вечори, лекції та бесіди на духовні теми, загальні молитви, тощо. Проживання в таборі безкоштовне, харчування 4-х разове, умови проживання – в наметах. За довідками можна звернутись на офіційний сайт Уманської єпархії: http://eparhia-uman.at.ua/
Юридична адреса СТОВ «Коржовий Кут»: 20362, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Коржовий Кут, вул. Шевченка, 1.
Контактні телефони: СТОВ «Коржовий Кут» - 8(04744)96223;
Коржовокутський фельдшерський пункт – 9-26-23.
Сільський голова Коржового Кута - Валерій Дмитренко.
Використані джерела:
1. Електронна версія книги Міста і села України.
Контактні телефони: СТОВ «Коржовий Кут» - 8(04744)96223;
Коржовокутський фельдшерський пункт – 9-26-23.
Сільський голова Коржового Кута - Валерій Дмитренко.
Використані джерела:
1. Електронна версія книги Міста і села України.