Педагогічне
краєзнавство

Меню сайта
Черкаська область
Інші області
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2011 » Листопад » 15 » Велоподорож Хотів-Круглик-Змієві Вали (15 травня 2011р.)
Велоподорож Хотів-Круглик-Змієві Вали (15 травня 2011р.)
08:17
Мало любити свій край,
Його треба ще й знати
М.Рильський

Кожен з нас хоче якомога більше знати про той край, в якому живе. З таким гаслом громадське об’єднання «Жіноча громада», створена Хотівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, започаткувала традицію проводити велопоходи історичними місцями навколишніх сіл.

За покликом серця, зібравшись разом, люди різних професій: учителі, медики, держслужбовці, бухгалтери, економісти, дизайнери, підприємці, учні, яких об’єднує любов до рідного краю, вирушають у велопохід по селах, які дивують своєю незвіданою красою, історією і сьогоденням.

Подорож вирішили здійснити до славнозвісних Змієвих валів. Маршрут поїздки, яка відбулась у травні 2011 р. запланували по таких населених пунктах: Круглик–Кременище. Ці села розташовані на території Хотівської сільської ради в 10 км від Києва.

Збір назначили біля Хотівської сільської ради на 10-ту годину ранку. Першими, як завжди, приїхали самі відповідальні – Галина Петрівна і Люда. Потихеньку підтягнулися й інші. Саме головне, що настрій у кожного учасника велотуру був хороший, а «настрой» – рішучий, не дивлячись на той факт, що деякі велосипедисти не сиділи за кермом такої чудо-техніки більше 20-ти років.

Нарешті ми стартували і проїхали близько 3-х км в напрямку села Круглик. Погода видалася просто казкова: світило сонечко, дув приємний вітерець, а небо було надзвичайного синього кольору.



Перша зупинка відбулася через 15 хв. Не доїхавши 1км до Круглика, ми повернули по стежині на ліво в ліс. Саме там, наша група зупинилися, аби оглянути недобудовану залізничну гілку, яку спонсорував цукрозаводчик Михайло Терещенко. Вона мала тягнутися від станції Пост-Волинський до с. Германівка, а тому й звалася Германівською. Будівництво залізниці обірвалося у зв’язку з початком першої світової війни. Досьогодні не збереглося відомостей про те, які фрагменти залізниці були введені в дію, а також, достеменно невідомо, чи експлуатувалася залізнична колія 1941 р. Огляд залізничної платформи та перебудованої привокзальної будівлі, у якій, як не дивно, навіть зараз живуть люди, свідчить про те, що ймовірно потяги цим відрізком шляху все ж курсувати.



Під час першої зупинки Галина Петрівна і Світлана Миколаївна розповіли велотуристам про відому українську династію промисловців-благодійників – Терещенків, які залишили яскравий слід в історії України. Перший підприємець в династії Терещенків – батько Артем Якович мав трьох синів: Ніколу, Федора і Семена. В кінці ХІХ ст. сума пожертв цієї родини на благодійні цілі становила 11 млн. крб. Терещенки цілком дотримувалися гасла, закарбованого у їх родовому гербі: «Прагнути до громадських користей».

Просуваючись далі в ліс, натрапляємо на оборонну споруд (ДОТ), яка входила до комплексу оборонних споруд «Лінії Сталіна» (доти №151,152,131). Будівництво таких оборонних споруд проводилось з 1929 р. по 1941 роки.



Світлана Миколаївна, заступник директора Хотівського НВК (в центрі зі свічкою) розповіла, що школярі систематично наводять порядок, облаштовують прилеглу територію біля історичних ДОТів. На жаль, деякі споруди або зовсім зруйновані, або дуже пошкоджені, як ось саме ця, що знаходиться майже в самому центрі с.Ходосіївка.



Продовжуючи нашу велоподорож, під'їхали до головної цікавинки нашої поїздки – Змієвих валів, довжина яких складає близько 12 км, висота – 10 м, ширина – 14-16 м. Ця пам'ятка культурної спадщини України занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток. 

Як відомо, Змієві вали були побудовані у формі підкови у VI-V ст. до н.е. скіфами для захисту низки поселень: малого городища – «Круглого», великого-Ходосівського і маловідомого, в районі с. Іванковичі. Південна лінія городищ, відновлена за часів Київської Русі, слугувала надійним форпостом охорони й оборони від набігів степовиків з Дикого поля.

Існують різні версії щодо походження народної назви – Змієві вали.

Версія перша. Вали вириті Змієм Гориничем, якого хтось із казкових героїв запрягав в плуг і таким чином наорював велетенські канави.

Версія друга. Назва «Змієві вали» пов’язана, насамперед, з їх звивистою формою. Однак така версія не відповідає дійсності. Вражає якраз навпаки – прямолінійність валів, що корегує звивистість природнього рельєфу.

Версія третя. Змієві вали дійсно пов’язані зі зміями, адже в прилеглих до валів ровах, з природніх чинників скупчувались змії. Падаючи в рів, вони не могли подолати відвісних стін і назавжди залишались у ровах. Там же і плодились, харчуючись мишами і жабами. Рови, що кишіли зміями, робили захист території ще більш надійним. Потрапити у таку пастку було рівнозначно смерті. Можливо, в минулому, скидання у такий рів було одним з видів покарання? Той факт, що такі тортури існували, підтверджує й Осенборський могильник, у якому знайдено погребальний віз з вирізьбленим зображенням людини в зміїному рову.


Вид на Змієві Вали (звідси розпочинається дорога до котеджного містечка «Маєток»)

Грандіозні земляні укріплення вражають своєю надзвичайно сильною енергетикою. Коли вибираєшся на вершину – з’являється відчуття, що ти знаєш якусь надзвичайну таємницю віків і поколінь своїх предків.


Люда відновлює енергетику на Змієвих Валах 

Наша подорож проходила вздовж валів до місця привалу, де нас уже чекали з духмяним трав’яним чаєм, завареним у самоварі, якому більше 200 років.



Під час зупинки, Світлана Миколаївна розповіла усім нам, що саме тут, влітку, Хотівський НВК організовує табір для учнів старших класів. Дотримуючись правильного режиму дня, школярі вчаться жити і працювати в команді, розуміти і берегти природу.





Додому повертались втомлені, але надзвичайно щасливі і задоволені!



Відпочиваючи від своїх металевих коней, ми домовились про наступну подорож, яку організуємо через місяць. Попутно поділились секретами, як уникнути крепатури після нашого 15-ти кілометрового маршруту.

Хто б і що б не говорив, а дороги, все-таки, пахнуть романтикою мандрів…

P.S. Розповідь підготувала Валюшка, Галина Петрівна і інші учасники велотуру.
Переглядів: 4693 | Додав: admin | Теги: Хотів, велоподорож, Змієві вали | Рейтинг: 5.0/3 |
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Календар
«  Листопад 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Архів записів

Copyright Бондаренко Тетяна © 2024
Сайт управляється системою uCoz