5000 років становить вік найбільшого трипільського поселення стародавньої Європи, що поблизу Умані - 29 Липня 2016 - Педагогічне краєзнавство

Педагогічне
краєзнавство

Меню сайта
Черкаська область
Інші області
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Липень » 29 » 5000 років становить вік найбільшого трипільського поселення стародавньої Європи, що поблизу Умані
5000 років становить вік найбільшого трипільського поселення стародавньої Європи, що поблизу Умані
16:34

Уявити собі детально, як жили 100 чи 200 років тому люди, більшості не так уже й просто. Що вже говорити про 5-тисячну ретроспективу?! А саме у V-III тисячоліттях до нашої ери трипільці населяли території, зокрема, біля Києва і Черкас.

Коли нині біля лісосмуги серед полів бачиш обгороджений рівними лініями зрізаного ґрунту заглиблений сантиметрів на 60-70 досить великий прямокутник (по кілька метрів у кожен бік) із рельєфним дном, не відразу уявляєш, що на цьому місці стояв будинок прадавніх людей. Час його спресував. І тільки археологи, акуратно розчищаючи сантиметр за сантиметром і дістаючи різноманітні уламки, розказують, де був вхід у будівлю, де стояв ритуальний посуд, а де — піч. За останні роки на Черкащині поблизу села Тальянки це 50-й будинок трипільців, який розкопали й досліджують. Загалом їх нараховують там аж близько 3 тисяч. 

 

Смуги у районі траси Умань — Черкаси

Ще в травні 1891 року дослідник Вікентій Хвойка писав у листі батькові: «…я зрідка буваю вдома, шукаю в різних місцях те, що вже давно минуло, особливо перші сліди наших слов’янських прабатьків, наскільки я в цьому досяг успіху, покаже майбутнє, праці ще багато — набагато більше, ніж мною вже зроблено». Власне, назва «трипільська культура» з’явилася у праці Хвойки про розкопки поселень 1901 року біля міст Канева та Ржищева на Київщині.

Найбільші за площами трипільські поселення, так звані гіганти, з тих часів відомі на території південно-західної Черкащини. Ще з півстоліття тому за допомогою аерофотографування (застосовували його для секретних військових кафедр) у районі траси Умань — Черкаси на полях побачили смуги.

Як з’ясувалося, це були залишки десятків прадавніх хат під землею. Ці дані підтвердили і геомагнітні дослідження 80-х років минулого століття, і нещодавні геофізичні, які проводили з допомогою електронних магнітометрів — за участі римсько-германської географічної комісії Інституту археології Німеччини.

Уже точно стало зрозуміло, що сфотографовані та «відскановані» позначки — величезний (до 7 км) та менший овали — це дві вулиці, що слугували оборонною лінією. Решта вулиць сходилися від них до центру уявного еліпса. 

У 2002 році — клопотання до центральної влади надсилали починаючи з 1993-го — на Черкащині було створено державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура». Це стало результатом проведення наукових досліджень протягом попередніх кількох десятків років. У 60-х роках ХХ століття були відкриті трипільські селища, площі яких перевищували 100 га.

Унікальність цих поселень та небезпека втратити їх через руйнування сільськогосподарською оранкою і призвели до створення музейного закладу. Із 11 поселень заповідника — 6 розташовані в Тальнівському районі. У селищі Легедзиному діє експозиція у все ще недооблаштованому музеї — зрозуміло, через брак грошей.

Починаючи з 2003 року, у Легедзиному проводили до десятка різнотипних експериментів зi спалення (такий ритуал, вважається, здійснювали трипільці, коли залишали житло після виснаження навколишніх земель) та випалення моделей трипільських будівель, у тому числі в натуральний розмір. 

 

Сани трипільців і друшляк

«Трипільці завжди оселялися в пониззі, принаймні з трьох сторін закритому водою», — каже директор Владислав Чабанюк. Займалися гончарством без традиційного пізніше гончарного кола, тому на залишках посуду можна бачити сліди пальців майстрів. Із цілісно збережених речей тих часів археологи знайшли фігурки божеств, первісний друшляк (трохи вигнута глиняна дощечка з дірочками), гутус (посудина з «носиком», яку розглядають як поїлку), моделі саней й багато чого іншого. 

Археологічні знахідки починаючи з 2005 року приймаються на зберігання до наукових фондів заповідника — уже є більше 20 тисяч одиниць зберігання з 49 поселень України (Андріївка,

Аполянка, Бакота, Краснопілка, Лебедин, Тальянки, Тальне ІІ, Федорівка, Чапаївка, інші).

 

Якщо орати землю, під якою поселення...

Загальна площа заповідних територій разом з охоронними зонами та ділянками, виділеними під музей, становить 2045 га. «На жаль, значна частина цих земель була роздержавлена ще задовго до створення заповідника «Трипільська культура», у середині 90-х років уже минулого століття, — каже його директор Владислав Чабанюк. — На сьогодні заповідник проводить комплекс заходів, спрямованих на реприватизацію земель під археологічними пам’ятками, заміну сільськогосподарських паїв на відповідні площі з земель запасу і резерву тих сільських рад, на землях яких були допущені такі правопорушення.

Заповідник виготовив проекти відведення землі, загальною площею 900 га, у своє постійне користування (поселення Тальянки, Глибочок, Піщана, Доброводи, частини поселень Вільхівець, Чичиркозівка та Веселий Кут). Втім поки що оптимізму в цьому питанні мало: охочих добровільно поступатися своїми володіннями немає. Кабмін приймати рішень теж не поспішає.

Найпростіше домовлятися про проведення розкопок на їхній території з Тальянківським агротехнічним коледжем Уманського національного університету садівництва. До речі, щоразу археологічні експедиції, провівши розкопки і вибравши з землі цінні рештки, знову засипають місце землею.

 

Пожити в трипільському хуторі

Уже 15 років розкопки трипільських поселень підтримує бізнесмен і меценат Бертран Кост (Франція—США). Він каже: «Більш як 50 років тому мій дід заснував в Америці благодійний фонд Search Foundation, завданням якого є фінансування культурних, соціальних і наукових проектів, яким складно знайти самостійно кошти для своєї роботи. Від початку моєї діяльності в Україні я вважав своїм обов’язком надати посильну допомогу вченим, що самовіддано працюють,аби відкрити нашу загальну історію, історію Європи, частиною якої завжди була Україна».

На території заповідника останніми роками уже традиційними стали «Трипільська толока» (починаючи з 2008-го) та «Легедзинське Купайло» (з 2011-го). Перше свято максимально наближене до експериментальної археології. Друге започатковане спільно зі столичним Національним музеєм іменi Івана Гончара, разом із сотнями, а то й тисячами вже гостей відроджують давні обрядові традиції. 

У директора заповідника «Трипільська культура» Владислава Чабанюка багато планів. Зокрема, створення археодрому — комплексу, який хочуть створити на території трипільського поселення Тальянки («карман» траси Умань—Черкаси). Він складатиметься з критого павільйона над залишками двох розкопаних трипільських жител та реконструйованих помешкань, відтворених на основі розкопаних, певна туристична інфраструктура. До вже зведених хат у Легедзиному хочуть прилаштувати ще б хоч дві. Щоб був скансен — реконструйований «трипільський» хутір.

Мріють створити умови, де б було можливим навіть проживання невеликої групи туристів в умовах максимально наближених до трипільських. 

Джерело - Україна Молода

Переглядів: 220 | Додав: covtaniuk | Рейтинг: 0.0/0 |
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Календар
«  Липень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів

Copyright Бондаренко Тетяна © 2017
Сайт управляється системою uCoz